МНПТ "Обереги"
Сб, 19.08.2017, 00.14
Меню сайту

Категорії каталогу
Різне [9]
Наші праці [26]

Форма входу

Пошук

Друзі сайту

null

null

Статистика

Наше опитуання
Українські етнічні території: Кубань, Холмщина, Підляшшя, Стародубщина і т.д. мають бути:
Всього відповідей: 233

Головна » Статті » Наші праці

Вояки про яких забули у Тернополі
Вояки про яких забули у Тернополі
„Сонце гріє, вітер віє, в небо б’ють гармати – тільки той не раб, хто вміє у бою вмирати. Мають крилами свободи стяги жовто-сині… Слава нашому народу, слава Україні”
О. Веретниченко - автор
похідної пісні
Українських добровольчих формувань
при збройних силах Німеччини.

Сьогодні, коли стали дуже популярні у Тернополі розмови про роль міста у Другій Світовій Війні, про „героїчні” штурми Червоної Армії (ЧА), про „надзусильну” оборону міста німецькими військами, ми нажаль не хочемо говорити про Українську збройну формацію, що також захищала наше рідне місто. Мені невідомо чи це спрацьовують старі штампи радянського минулого, чи це комплекс меншовартості, „що це вони воювали і здобували, але точно не ми”, чи може ще якість інші стереотипи, ну не знаю - сьогодні ми констатуємо, що історію написали переможці, а про переможених забули. У цьому досліджені хотілося б згадати про українських хлопців, що захищали наше місто у березні-квітні 1944 року. Отож історія піде про ІІІ курінь 4 „Галицького добровольчого полку СС”, який у лютому-квітні 1944 року воював проти партизанських та фронтових частин ЧА, що „йшла визволяти” центральну Європу.
Маючи у своєму розпорядженні велику кількість українських добровольці, котрих не зарахували до дивізії „Галичина”, німецькі кола Генерал Губернаторства вирішили використати їх у свої планах. Нічого не доповідаючи Українському організаційному органу по формуванні дивізії – Військовій Управі, німецькі військовики почали створювати окремі Галицькі полки. Таким чином було створено 4 Галицький добровольчий полк СС, що проходив із серпня 1943 року вишкіл, як фронтова частина Вермахту в Фершвайлері (сх. Німеччина) і мав у своєму складі 1264 рекрути, яких поділили на 3 курені. Кожен полковий курінь на кінець вишколу мав у своєму складі 4 сотні по 160 вояків кожна, яка складалась із трьох чот і додаткової чоти зв’язку.
ІІІ курінь мав у своєму складі 9-ту, 10-ту, 11-ту та 12-ту сотні із якими в другій половині лютого 1944 року прибув в околиці м. Збараж і уже 23 лютого прийняв бойове хрещення із Золочівським загоном радянських партизан під командування Опанаса Кундіуса, у якому було всього 10 % українців. З 28 лютого по 4 березня курінь зазнав великих втрат у боях із ЧА, що форсованим маршем наближалася до м. Тернополя. 1 березня командир батальйону/куреня Мічерлінґ дав наказ відступати до нашого міста, а уже 3 березня ІІІ курінь був підпорядкований 1 коменданту міста ген.-май. Шрепферу і нараховував у своєму складі приблизно 160 (на 11.03.1944) вояків. Решта, приблизно 480 осіб, за звітом від 9.01.1945 вояка 10 сотні Петровського В. або загинули у боях проти радянських танкових частин або поповнили ряди УПА, а хто і розбігся від Збаража у різнобіч, а за дослідженням А. Боляновського приблизно 120 вояків із сотень куреня з’явилися у штаб 4 Галицького полку.
Офіційно, Тернопіль проголошено укріпленим містом – „Твердинею” згідно з наказом А. Гітлера від 10 березня 1944 року. Його оборона складалась за даними дослідника О. Семеніва із дев'яти рубежів - траншей повного профілю, мінних полів, артилерійських позицій. Комендант міста Шрепферг мав намір відтягнути війська з далеких пунктів оборони й очистити терен залізничної станції, за що фельдмаршал фон Манштейн звільнив його та призначив на його посаду ген. Кіттеля, колишнього коменданта міста Умань. Саму Тернопільську „твердиню" німці поділили на чотири частини/сектори: північ, схід, південь й захід. Кожна частина мала свої залоги, які після повного оточення міста 23 березня стали опорними пунктами німецької оборони. Рештки ІІІ куреня були розділені між східною та північною залогою й утримували з німецькими частинами залог штурми 322-ої дивізії полковника Лащенка, 3-ої мотострілецької бригади з півночі та 302-ої дивізії Кучеренка із сходу. Саме тоді уже було призначено 3-го коменданта міста Егона фон Нейндорфа, який у звіті від 9.04.1944 рапортував, що у Тернополі залишилося 1500 вояків, із яких 700 поранених (загальна чисельність Тернопільського гарнізону німців станом на 10 березня становила 4750 осіб, а на 9 квітня залишилось 800 дієздатних солдат). Після того, як загинув комендант Нейндорф, рештки залоги гарнізону пробує відступити на захід, щоб з’єднатися з бронегрупою під командою полк. Фрібе. Пробитися вдалося лише 55-тьом солдатам, 3-є з яких – вояки ІІІ куреня. По закінченні боїв за Тернопіль 4 Галицький полк у травні було розпущено, а у червні 1944 рештки куренів приєднали до дивізії „Галичина”.
У березні-квітні 1944 року на вулиці Листопадовій у будинку №3 була німецька комендатура, на подвір’ї якої в останні дні облоги німці ховали загиблих вояків, серед яких можливо були і хлопці із сотень ІІІ-го куреня. Можливо, саме зараз прийшов час і для того, щоб увіковічнити пам'ять цих героїв нашого міста, пам’ятаючи слова дописувача газети „Тернопіль вечірній” Р. Тарасенка про те, що у ті далекі дні 1944 року на терені нашого краю зустрічали Великдень і переможці і переможені – винні і невинні, ті хто вижив і ті, кому прийшов час померти.

Категорія: Наші праці | Добавив: Volya (24.12.2009)
Переглядів: 779 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 5.0/1 |

Всього коментарів: 4
3  
Здравствуйте, я правнук командира Кундиуса.
Было интересно прочесть статью.

Если есть еще данные или информация - пишите на мою почту


4  
Добрий день!
дані про О. Кундіуса взяті із книг Боляновського про дивізію "Галичина" та Українські формування у складі Вермахту

2  
Джерела у автора! :)

1  
Чудова стаття! Матеріл дійсно цікавий, але ще бракує джерел. happy

Добавляти коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017
Хостинг від uCoz