МНПТ "Обереги"
Пт, 24.11.2017, 11.35
Меню сайту

Категорії каталогу
Різне [9]
Наші праці [26]

Форма входу

Пошук

Друзі сайту

null

null

Статистика

Наше опитуання
Українські етнічні території: Кубань, Холмщина, Підляшшя, Стародубщина і т.д. мають бути:
Всього відповідей: 235

Головна » Статті » Наші праці

Український флот Директорії
В кожного народу є безліч сторінок в своїй історії: тріумфальних і ганебних, “золотих” і “чорних”. Одними хочеться пишатися, а інші ,мимоволі, хочеш заховати десь глибоко і не згадувати. Та незнання історії, якою вона не була б, є згубним: хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Події минувшини неодноразово підтверджували цю мудрість. Особливо в сьогоднішній складний час ми повинні взяти на замітку і повсякденне озброєння ці слова. Наша держава повинна виховуватись на власних традиціях, починаючи колисковою і збройними силами закінчуючи. В нашій історії переплітається героїзм і боягузтво, кров і вино, радість перемог і гіркота поразок. І все це ми повинні знати, а не закривати очі, чи, що набагато гірше, щоб нам підкидали дешевий чужий непотріб замість свого рідного, на якому виховувалось би суспільство. Дивлячись на сьогоднішню ситуацію, мимоволі розумієш, яку небезпеку несе відірвання від рідних коренів, виховання безбатченків, в словнику яких немає слова патріотизм, честь, повага до рідних традицій.
Особливим предметом гордості, незважаючи на свою внутрішню суперечність, є армія. Армія завжди забирала найкращих синів і дочок, найвідданіші і найталановитіші віддавали своє життя на жертовник війни, на користь невідомо чиїх інтересів. Збройні сили складаються з багатьох частин і підрозділів, про один з яких—флот, піде мова далі. Сьогодні часто можна почути про те, що Україна була завжди сировинним придатком для більш могутніх сусідів. А що вже говорити про власну армію! Не те що флот. А виявляється, що морські сили на території України не завжди були під прапором сусідньої держави(Не те, щоб флоту взагалі не було, просто він не йде у жодне порівняння з російським у Криму).
Особливо цікавою мені здається історія українського воєнного флоту часів Директорії у 1919-1920 рр.
25 грудня 1918р. Морським Міністром (найвища посадова особа у флоті) призначено капітана 3-го рангу Михайла Білінського: ”людина вогняної енергії, кришталевої чистоти, з доброю військовою освітою і службовим досвідом”. Разом з помічниками він заклав законодавчі підвалини українського флоту, зокрема “Закон про флот”, які охопили всі галузі організації морських сил.
На підставі цього закону Директорія УНР по Морському Відомству видала наказ(від 25.01.1919) у Києві про присвоєння кораблям Українського Державного Флоту, які будуються в Миколаєві, таких назв: один лінійний корабель “Соборна Україна”, 4 легкі крейсери--“Гетьман Богдан Хмельницький”(пізніше “Червона Україна”), “Гетьман Петро Дорошенко”( пізніше “Красний Кавказ”), “Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний” і “Тарас Шевченко”, 14 великих ескадрових міноносців: “Київ”, “Чигирин”, “Батурин”, “Львів”, “Іван Виговський”, “Іван Сірко”, “Пилип Орлик”, “Кость Гордієнко”, “Мартин Небаба”, “Іван Підкова”, “Петро Могила”, “Іван Котляревський”, 8 великих підводних човнів “Щука”, “Карась”, “АГ 21” і “АГ 26”.
Та окупація Антантою берегів Чорного моря і наступ більшовиків з півночі змусили українські війська відступити. Але Білінський ніколи не покидав надії на встановлення українського контролю на Чорному морі—прийнято “Закон про організацію воєнно-морських сил на побережжі Чорного моря”. Після цього починається формування морських частин на суходолі(Вінниця, потім Коломия, Броди).Утворено 1-ий, 2-ий і 3-ій полки Морської піхоти.
У 1920 р. почалось формування Дніпровської флотилії.
Український Державний Флот мав воєнний прапор і близько 20 спеціальних та інших прапорів. Тризуб на прапорах, як і на всіх відзнаках і емблемах Морського Відомства, був з хрестом. У квітні 1919р. встановлено день 29 квітня днем Свята Українського Державного Флоту і разом з тим днем Свята Українського Чорного моря.
Доля флоту після занепаду Директорії така: частина кораблів виведена Антантою до Стамбула, згодом переведена до Севастополя і брала участь у боях проти більшовиків. Радянська влада заявила претензії на всі кораблі Чорноморського Флоту, але вони остаточно не були передані їй, а французький уряд почав розпродувати кораблі(деякі потрапили до рук поляків).
Історія українського війська надзвичайно багата і цікава, а ця стаття лише трішки висвітлює одну з її сторінок. Та зрозуміло одне: Україна—держава з великою історією і традиціями, Україна—держава, яка здатна керувати не лише своїми землями, а й водами. Однак марно сподіватися на одні традиції. Як відомо, будь-що велике складається з менших, дрібніших частинок. Так само і держава складається з таких “дрібничок”, як люди. І коли кожен усвідомить, що він—частина чогось єдиного, почне працювати на благо не лише своє, то незабаром Український Тихоокеанський флот буде наводити жах на місцевих острівних аборигенів.
Категорія: Наші праці | Добавив: Igorisius (30.10.2007) | Автор: Саківський Ігор
Переглядів: 618 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всього коментарів: 1
1  
Дякую за цікаве дослідження! cool

Добавляти коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017
Хостинг від uCoz