МНПТ "Обереги"
Пн, 25.09.2017, 20.44
Меню сайту

Категорії каталогу
Різне [9]
Наші праці [26]

Форма входу

Пошук

Друзі сайту

null

null

Статистика

Наше опитуання
Українські етнічні території: Кубань, Холмщина, Підляшшя, Стародубщина і т.д. мають бути:
Всього відповідей: 235

Головна » Статті » Наші праці

ЗДОБУДЕШ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ, АБО ЗГИНЕШ В БОРОТЬБІ ЗА НЕЇ (До 75-ї річниці смерті Якова Пришляка та Павла Голояда)

ЗДОБУДЕШ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ, АБО ЗГИНЕШ В БОРОТЬБІ ЗА НЕЇ (До 75-ї річниці смерті Якова Пришляка та Павла Голояда)

Володимир Бірчак

28 квітня виповнилася 75-а річниця смерті двох відомих членів Організації Українських Націоналістів на Тернопіллі, відважних та ідейних синів Тернопільщини та й України загалом Якова Пришляка і Павла Голояда. Але перед тим, як перейти до розповіді про звитяжне життя та подвиги цих оунівців, варто згадати про той історичний час, в якому вони жили.

Західноукраїнські землі після Ризького договору 1921 р. перейшли до Польщі, яка одразу же ж взялась за ополячення українського населення (так звана „полонізація”). Як відомо, на кожну дію є протидія, і цю протидію, а точніше опір проти прикритого геноциду українців, здійснювали спочатку Українська Військова Організація, а згодом – утворена у 1929 році Організація Українських Націоналістів.

Як і будь-яка такого роду організація ОУН мала свою структуру. Такий структурний підрозділ був і в Тернопільському воєводстві. Вже в перші роки своєї діяльності на Західній Україні ОУН провела цілу низку акцій, спрямованих проти насилля польської влади, - акція бойкоту, саботажна акція, терористична, шпигунська та ін.

Натомість польська поліція, яка хотіла розсекретити, а після цього і ліквідувати ОУН, розвинула широку агентурну сітку. До співпраці залучали й місцеве українське населення; іноді примушуючи чи залякуючи, а іноді підкуповуючи останніх. Провід ОУН вів активну боротьбу проти таких викажчиків. Після виявлення конфідента його спочатку попереджували, в деяких випадках їм завдавали побоїв і спонукали покинути агентурну працю. А якщо це не спрацьовувало, то до них застосовували смертну кару [1].

Одними із найгучніших вбивств поліційних викажчиків на Тернопільщині став ряд атентатів здійснених Яковом Пришляком, Павлом Голодоям та Олексою Метельським у березні 1932 року.

Павло Голояд народився в сім’ї Григорія і Магди Голоядів в селі Теклівка колишнього Скалатського повіту. Окрім нього, в сім’ї було ще четверо дітей. Але Павло найбільше вирізнявся серед інших. Він був душею родини, прекрасним організатором культурно-просвітницької і політичної роботи. У 26-річному віці стає членом УВО, а пізніше – провідником ОУН на Скалатщині. Разом з друзями, Василем Турковським та Яковом Пришляком із села Вікно Гримайлівського повіту, організували широку сітку підпільної роботи, розповсюджували газети, журнали та брошури.

Але повернемось до атентату. 26 лютого 1932 року слідчий відділ поліції у Тернополі отримав інформацію, що у Скалатський повіт має прибути партія пропогандивної літератури та зброї для членів тамтешньої гілки ОУН, яку має туди привезти вже згадуваний нами Василь Турковський. Наступного дня о 4 годині ранку жандарми залізничного вокзалу Станіслав Кельнер та Антоній Гіль затримали його у поїзді Львів-Гримайлів. У нього було вилучено револьвер „Ортегес” і 8 набоїв до нього, а також револьвери системи „Стаєр”, „Наган” та „Маузер”. Після затримання польські поліційні органи ствердили, що Турковський мав зустрітись ще із двома підпільниками Теодором Панасом та Павлом Стадником, які очікували на нього у хаті братів Голоядів, що в с. Теклівка на віддалі 3 км. від станції Колодіївка, на яку і мав прибути Турковський. Через декілька днів заарештовують Панаса і Стадника.

Після таких арештів Організація ОУН у Скалатському повіті постановила застосувати терор проти осіб, що підозрюються у співпраці зі структурами польської безпеки. Серед таких осіб спочатку Повітовий Провід ОУН постановив виконати атентат на Яна Марущака, Василя Затирку і коменданта поліції у Гримайлові Михайла Коваля. Виконувати атентат на Я. Марущака призначено Я. Пришляка та П. Голояда, вбити В. Затирку доручено О. Метельському. Даючи інструкції останньому, щодо ходу атентату Яків Пришляк говорив, що В. Затирку треба застрілити, бо він доносить поліції, що націоналістичні листівки розповсюджуються із дому Пришляка, а також він здав поліції В. Турковського, Т. Панаса і П. Стадника.

І настав час діяти. 29 березня 1932 р. Я. Пришляк та П. Голояд вбили Я. Марущака. Вночі 31 березня 1932 р. О. Метельський здійснив замах на В. Затирку, вистріливши йому в голову. Незважаючи на рани, Затирка добрався додому і повідомив про атентат, що й запобігло замахові на коменданта поліції Михайла Коваля. На наступний день поліція заарештувала О. Метельського, Я. Пришляка і П. Голояда [2].

Після арешту польський суд у Тернополі почав розгляд цієї справи. Під час одного із допитів Олекса Метельський признався, що Пришляк і Голояд спонукали його до атентату. За це президент Польщі помилував його, а Якову і Павлу було винесено смертний вирок через повішання і призначено його виконання на 28 квітня 1932 року.

На ранок того трагічного дня Пришляк і Голояд, вийшовши із камер, востаннє мали змиогу побачити своїх рідних, які в той час перебували також у в’зниці і яким було дозволено попрощатися із приреченими на смерть. Мабуть, неможливо передати той біль і смуток, який переживали родичі оунівців в цей день, а найбільше мати Павла, яка так і не заплакала, бо цього попросив її син, а тремтячою рукою перехрестила свою дитину, виряджаючи її на ешафот.

28 квітня 1932 р. у Великодній четвер, о годині 12.30 після обіду було повішано членів УВО і членів Повітової Екзекутиви ОУН Якова Пришляка і Павла Голояда. Останніми словами, які злетіли із вуст Павла були: „Вмираю за Укр...” – петля так і не дала договорити найдорожче для цих людей слово, слово, яке для них було святим. У цей час у тернопільських церквах вдарили дзвони. Це друзі з ОУН відправляли в останню дорогу своїх мужніх побратимів.

Страта Я. Пришляка та П. Голояда набула широкого розголосу на Тернопільщині та за її межами. По цілому краю за душі страчених по церквах замовлено служби. Геройська смерть двох представників Повітового Проводу Скалатського Повіту стала прикладом відваги, патріотизму і жертовності для всьго членства ОУН.

Категорія: Наші праці | Добавив: Klapal (28.10.2007) | Автор: Володимир Бірчак
Переглядів: 981 | Рейтинг: 4.2/4 |

Всього коментарів: 0
Добавляти коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017
Хостинг від uCoz