МНПТ "Обереги"
Пт, 28.07.2017, 06.45
Меню сайту

Категорії каталогу
Різне [9]
Наші праці [26]

Форма входу

Пошук

Друзі сайту

null

null

Статистика

Наше опитуання
Українські етнічні території: Кубань, Холмщина, Підляшшя, Стародубщина і т.д. мають бути:
Всього відповідей: 233

Головна » Статті » Наші праці

МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ – ІДЕОЛОГ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ

МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ – ІДЕОЛОГ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ

Володимир Бірчак

Головна причина нещастя нашої нації — брак націоналізму серед широкого загалу. Націоналізм — це велетенська і непоборна сила. Під її могучим натиском ламаються, здається, непереможні кайдани, розпадаються великі імперії і з’являються до історичного життя нові народи, що до того часу були під чужинецькими гнобителями. Націоналізм єднає, координує сили, рве до боротьби, запалює фанатизмом поневолену націю в її боротьбі за самостійність.

М. Міхновський

Сьогодні дуже важливим для українського народу є відшукання історичної правди та розвінчання комуністичних міфів про видатних постатей України. Одною із таких постатей і є Микола Іванович Міхновський, якого упродовж багатьох років радянська історіографія зображували як запеклого націоналіста, ворога українського народу. І на сьогодні це питання все ще є дуже дискусійним. За прикладом комуністичної влади ми і далі продовжуємо прославляти федералістів-автономістів таких як Володимир Винниченко, які боялися піти проти Росії і заявити про повну незалежність України, як це робив ще в ті далекі часи Міхновський.

Микола Міхновський народився в селі Турівці Прилуцького повіту Полтавської губернії 1 квітня 1873 року. Батько його походив із козацького роду і був сільським священиком. У 1890 році закінчує Прилуцьку гімназію і вступає до Київського університету святого Володимира, де студіював право.

У студентські роки разом із Іваном Липою, Борисом Грінченком та Віталієм Боровиком засновує таємне Братство Тарасівців. Присягнувши на могилі Кобзаря, вони зобов’язалися працювати все життя над здійсненням його заповіту.

У другій половині 1893 року Братство Тарасівців викрила царська жандармерія. Багато хто із його членів потрапили до тюрем і були засуджені за звинуваченням “отторженіє Малоросії от Вєлікой Росії”.

У 1899 році, після закінчення Київського університету, Микола Міхновський переїздить до Харкова і відкриває адвокатську канцелярію. У січні 1900 року він спільно із діячами Харківської студентської громади Дмитром Антоновичем та Михайлом Русовим створює Революційну Українську Партію (РУП). Того ж року Микола Іванович видає брошуру під назвою “Самостійна Україна”, яка, по суті, була програмою РУПу.

У ній М. Міхновський зазначає, що з кінця ХІХ ст. починається доба визволення народів. Державна самостійність, на його думку, є головною умовою існування нації, державна незалежність є національним ідеалом у сфері міжнародних відносин. Визначаючи роль української інтелігенції у державотворчому процесі, М. Міхновський пише, що вона повинна „розплющити очі у рабів”, „бо хіба можливий для нашої нації поступ і освіта доти, доки темрява єсть спосіб держати нашу націю у неволі?”. За його словами, минув час, коли „в історії української нації інтелігенція раз у раз грала ганебну й соромницьку роль” і „український народ здобув у собі досить сили, щоби навіть посеред найгірших обставин... витворити собі нову третю інтелігенцію”. Перша, за його словами, пішла до Польщі, друга – „прийняла російську національність”. „Третя українська інтелігенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої і безпощадної”. Відозва РУП закінчується словами: „Усяк, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя”.

Ця брошура викликала великий резонанс в тогочасної переважно автономістсько-федералістично налаштованої політичної еліти. Іван Франко засудив цю працю, як занадто самостійницьку. Переконавшись у тому, що і друзі по РУПу не сприймають ідей самостійності України, у 1902 році М. Міхновський засновує у Харкові Українську Народну Партію (УНП), яка стала першою українською організацією з виразною націоналістичною ідеологією. Політичне кредо партії було сформульоване Міхновським у “Десятьох заповідях УНП” (див дод. 1).

Тоді ж УНП видає у Львові часопис “Самостійна Україна” з проектом української конституції, складеним Міхновським.

1904 року М. Міхновський створив при УНП окрему бойову структуру під назвою “Оборона України”, яка здійснила низку політичних радикальних акцій. Проте такі дії УНП були насамперед спрямовані на те, щоб привернути увагу громадськості до великодержавної політики царату та пригнобленого становища, в якому перебувала українська нація.

У 1905 році М. Міхновський підготував конституційний проект „Основний закон Самостійної України”, надрукований в часописі УНП „Самостійна Україна”. В цьому проекті покладено принцип побудови вільної∙непідлеглої самостійної держави України як спілки дев’яти самоправних земель. Це - Чорноморська Україна, Слобідська Україна, Степова Україна, Лівобережна Україна або Гетьманщина, Північна Україна, Полісся або Гайова Україна, Підгірська Україна, Горова Україна і Понадморська Україна. Українська держава мала бути президентською республікою з двопалатним парламентом у складі ради представників (депутатів) і сенату; члени обох палат мали представляти увесь український народ, а не тільки ту землю, яка їх обрала. Виконавчу владу обіймав президент, котрий обирався б усім народом через плебісцит; він призначав би міністрів, був головнокомандувачем війська і флоту. Судова влада мала належати судам і суддям. Кожна земля мала дістати свою земельну раду, а кожна громада - свою громадську раду. Українська мова оголошувалася офіційною, але зазначалося, що всі мови вільно уживаються в Україні. Конституційний проект передбачав націоналізацію землі, за винятком ділянок під будівлями.

До виборів у Думу (1906) року М. Міхновський видав у Харкові перший наддніпрянський український часопис – “Слобожанщина”, у якому закликав голосувати за українських кандидатів.

У роки Першої світової війни М. Міхновського мобілізували у російську армію, де він служив правником у Київському воєнно-окружному суді. В цей період він стає членом таємної організації „Братство самостійників”, ініціює створення українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка, від якого увійшов до Української Центральної Ради, дав почин до скликання І Всеукраїнського військового з’їзду.

Тоді ж був сформований у Києві перший український полк імені Богдана Хмельницького. М. Міхновський відігравав значну роль у формуванні подібних військових відділів і по інших українських містах. В цей період діяльності Центральної Ради поряд з Симоном Петлюрою М. Міхновський був найбільше причетним до створення українського війська. Він став ініціатором формування в Києві другого українського імені гетьмана Полуботка козачого полку. Тимчасовий уряд заборонив організацію цієї військової частини. Заборону підтримав Генеральний секретаріат Центральної Ради на чолі з В. Винниченком. Останній наказав розформувати полк, а полуботківцям - їхати в свої частини на фронт. Проте солдати відмовилися виконати цей наказ. У відповідь Центральна Рада розпорядилася не постачати полк зброєю, амуніцією та продовольством.

З ініціативи М. Міхновського 18 травня 1917 року було скликано І Всеукраїнський військовий з’їзд. На нього прибуло 700 делегатів, які представляли 1,5 мільйона українських військових у діючій армії.

На ньому М. Міхновський запропонував резолюцію, в якій на основі доктрини Вільсона про самовизначення націй вимагав оголошення української самостійності. З різкою відповіддю йому виступив В. Винниченко, який почав закликати до єднання із братським російським народом і допомоги йому у цю важку хвилину. Виникає питання де ж був той братній народ із своїм братнім урядом, коли допомога потрібна була вже Україні.

У цей час М. Міхновський розробив план збройного виступу в Києві з метою нейтралізації сил Тимчасового уряду й передачі реальної влади Центральній Раді. Гадав, що в такий спосіб змусить її керівництво стати на шлях державництва. Рушійною силою повстання мали стати полки імені Б. Хмельницького та П. Полуботка.

Однак полк ім. Б. Хмельницького в останній момент не взяв участі у перевороті. Та все ж в ніч з 17 на 18 липня полуботківці повстали. Понад 5 тисяч бійців захопили банк, Печерську фортецю, Арсенал, майже всі відділи міліції, роззброїли юнкерів, захопили інтендантські склади, розгромили будинок коменданта Київського військового округу генерала Оберучева, який завчасно втік. В той же час вони виявили абсолютну лояльність до Центральної Ради, вітали її, проходячи повз будинок українського парламенту.

Центральна Рада видала наказ полку ім. Б. Хмельницького роззброїти полуботківців. За допомогою російської кулеметної роти це було зроблено. Заарештованих учасників повстання було передано російським судовим властям, які висунули проти них звинувачення у намаганні відірвати Україну від Росії.

За таких умов популярність української державницької ідеї катастрофічно падала в масах, і, коли загони Муравйова та Антонова-Овсієнка за наказом Леніна рушили на Київ, спротив їм з боку місцевого населення був мінімальний.

Після приходу радянської влади на територію України М. Міхновський переїхав на Полтавщину, де ініціював створення Української Демократично-Хліборобської Партії (УДХП). Перше загальне зібрання Всеукраїнського з”їзду Демократів-Хліборобів відбулося на другий день після обрання Гетьмана і постановило не виступати проти нової влади.

УДХП разом із іншими партіями національного спрямування наприкінці травня 1918 р., реально оцінюючи недоліки гетьманського правління, змінюють свою позицію і створюють Український Національний Державний Союз. Автором Меморіалу УНДС став Микола Міхновський.

На зміну гетьманству прийшла Директорія УНР. Міхновський, знаючи, що Директорія не встоїть перед більшовицькою навалою, спробував утворити із Є. Коновальцем та Балбачаном диктатуру, яка б змогла врятувати Україну, але через хворобу він не зміг зустрітися із ними. Україна захлиналася у крові і зрадах.

З подальшої долі Миколи Міхновського відомо мало. Він певний час жив на Кубані, де викладав у Педагогічному інституті. 3 Весною 1924 року переїхав до Києва в надії, що подальших переслідувань не буде, але глибоко помилився. Наприкінці квітня його було заарештовано агентами ДПУ. Через кілька днів М. Міхновського звільнили. Та в ніч з 2 на 3 травня 1924 року його знайшли повішеним у саду. Обставини смерті досі не з’ясовані. За деякими даними самогубство було інсценоване органами ДПУ.... У будь-якому випадку - це був злочин, оскільки українська нація у той день втратила Героя, що до останнього свого подиху вірив в Самостійну Україну і все своє життя присвятив служінню її ідеалам. Його твори, його ідеї і думки актуальні сьогодні. Пророчі слова Миколи Міхновського через роки закликають нас до єднання навколо національної ідеї, ідеї нашої самостійної України: “Ми не пропустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб’ємо їх до схід сонця свободи”.


Десять заповідей українського націоналіста

1. Єдина й неподільна від Карпат і до Кавказу самостійна, вільна Українська Демократична Республіка – це національний всеукраїнський ідеал. Нехай кожна українська дитина тямить, що вона народилася на світ на те, щоб здійснити цей ідеал.

2. Усі люди — твої брати, але москалі, ляхи та жиди – вороги нашого народу, доки вони панують над нами й визискують нас.

3. Україна для українців. Отже, проганяй звідусіль з України чужинців-гнобителів.

4. Усюди й завжди вивчай українську мову. Нехай ані дружина твоя, ані діти не дають поганити твоєї господи чужинцям-гнобителям.

5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступнів, і добре буде твоєму народові й тобі.

6. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів.

7. Не стань ренегатом-відступником.

8. Не обдирай власного народу, працюючи на ворогів України.

9. Допомагай своєму землякові поперед усіх.

10. Не бери собі дружину з чужинців, бо твої діти будуть ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо це додає їм сили й відваги, не підтримуй гнобителів наших, бо зрадником станеш.

Категорія: Наші праці | Добавив: Klapal (20.10.2007) | Автор: Володимир Бірчак
Переглядів: 6215 | Коментарі: 6 | Рейтинг: 3.0/2 |

Всього коментарів: 6
6  
На цих заповідях, ще сам Степан Бандера вчився ....!!!!!
А вам панове ще рекомендую прочитати промову "Самостійна Україна" Миколи Міхновського

5  
Гарно написано... А цікаво, яким був Міхновський в особистому житті? Який сім'янин, якийв нього був характер?

4  
Дякую Володимиру Бірчаку за таку чудову статтю, читаючи її по спині ніби мурашки бігають, відчуваєш в собі одночасноі гордісь за героя статті і сум за тим, що творилося в цей час на нашій землі. Ще раз дякую

3  
Стаття чудова! А "Десять заповідей українського націоналіста" з вашого дозволу скачаю собі. Досить повчальна інформація.

2  
Стаття клас!!!

1  
Стаття суперова!!! Кекаємо нових надходжень. biggrin

Добавляти коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017
Хостинг від uCoz