МНПТ "Обереги"
Пн, 25.09.2017, 20.51
Меню сайта

Форма входу

Друзі сайта

null

null

Статистика

Наше опитування
Українські етнічні території: Кубань, Холмщина, Підляшшя, Стародубщина і т.д. мають бути:
Всього відповідей: 235

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 2 з 8«123478»
Модератор форуму: DFN, Posseydon, Hyliganka 
Форум » Музика та культурне життя!!! Погляди, смаки та ставлення... » Все про музику та культуру » Поезія & Проза (Вірші наших улюбленців)
Поезія & Проза
IgorisiusДата: Чт, 22.11.2007, 15.52 | Повідомлення # 16
Голова організації
Група: Модератори
Повідомлення: 270
Репутація: 3
Статус: Offline
Як зрозуміти тих людей
Що не знають, що хочуть?
Як малі:дорослість дай!
Про дитинство потім клопочуть

Все не так, і все погано
Взимку-сонця, влітку снігу
Добре там, де їх нема
Ніколи нема в них"В міру..."

Дехто вчиться в універі
"Ну й тяжкі предмети!"
Потім згадують "Стіденство..."
І співають про цей час оди і сонети

Цінуй, дурню, те, що маєш
Бо більше не будем
Мати того, що сьогодні
Може й критикуєш...

 
DFNДата: Чт, 22.11.2007, 18.13 | Повідомлення # 17
Генерал-хорунжий
Група: Адміністратори
Повідомлення: 443
Репутація: 4
Статус: Offline
neformat, який настрій така й творчість... wacko

Бог і Україна
 
DFNДата: Чт, 22.11.2007, 18.17 | Повідомлення # 18
Генерал-хорунжий
Група: Адміністратори
Повідомлення: 443
Репутація: 4
Статус: Offline
кохання на самоті

Розріджене повітря,
Розріджені думки,
Суцільність відчутів,
Й відсутність почуттів,
Всепроникаюче світло,
інфрачервоний промінь,
молекули крові -
шалено швидкі,
Зірвались з орбіт.
Почався політ...
Я р о з ч и н я ю с ь,
я звук, світло, тепло.
Я всюдисущий -
я розбився, як скло!!!!
Мене тут не має....


Бог і Україна
 
xtoznaДата: Чт, 22.11.2007, 19.36 | Повідомлення # 19
Група: Видалені





Богдан-Ігор Антонич

ЗЕЛЕНА ВІРА

Зелений бог рослин і звірів
учить мене п'янкої віри,
релігії ночей весінніх,
коли прапервні у кипінні,
у вічній зміні все незмінні.
(Релігії ночей кипучих,
коли гримлять рослинні тучі).

Зелений бог буяння й зросту
зітре на попіл мої кості,
щоб виростало, щоб кипіло
п'янких рослин зелене тіло.

Хто ти, що клониш чола куряв,
вогонь, чи бог, чи птах, чи буря?

Повідомлення відредагував xtozna - Чт, 22.11.2007, 19.38
 
HyligankaДата: Пт, 23.11.2007, 20.25 | Повідомлення # 20
Майор
Група: Модератори
Повідомлення: 331
Репутація: 4
Статус: Offline
MisterDJON, Igorisius, Volya, спасибі,дуже приємно,що сподобалося! biggrin biggrin biggrin
Біле молоко...чорний шоколад...
Я вже більш не я,суцільний компромат...
Дуже дивні сни...ангели злетіли-
В серці жить моїм більш не захотіли...
І терпкий цей смак свободи на губах-
Як прекрасно знати-життя в твоїх руках.
І байдуже хто і що там буде говорити,
Бо я навчилася уже собі в радість жити.
Як захочу то сміюсь,а захочу-плачу
і всерівно чи ще щось я для когось значу!
Білий сніг... червона кров...пізно щось міняти,
Синій день...солона ніч...треба все прийняти.


Дякую тим,хто мене любить-ви робите мене кращою!
Дякую тим,хто мене ненавидить-ви робите мене сильнішою!
Дякую тим,кому взагалі всерівно-ви потрібні для масовки!
Я ВАС ВСІХ ЛЮБЛЮ!
 
xtoznaДата: Вт, 27.11.2007, 17.22 | Повідомлення # 21
Група: Видалені





Сергей Есенин

Цветы мне говорят - прощай,
Головками склоняясь ниже,
Что я навеки не увижу
Ее лицо и отчий край.

Любимая, ну, что ж! Ну, что ж!
Я видел их и видел землю,
И эту гробовую дрожь
Как ласку новую приемлю.

И потому, что я постиг
Всю жизнь, пройдя с улыбкой мимо,-
Я говорю на каждый миг,
Что все на свете повторимо.

Не все ль равно - придет другой,
Печаль ушедшего не сгложет,
Оставленной и дорогой
Пришедший лучше песню сложит.

И, песне внемля в тишине,
Любимая с другим любимым,
Быть может, вспомнит обо мне
Как о цветке неповторимом.


 
VolyaДата: Вт, 27.11.2007, 19.18 | Повідомлення # 22
Майор
Група: Свої
Повідомлення: 384
Репутація: 4
Статус: Offline
xtozna, мене назвали в честь цього поета!!!!!!!!!!!!!!!!! smile Хоча я не розумію чому biggrin

Честь і слава
 
xtoznaДата: Вт, 27.11.2007, 19.40 | Повідомлення # 23
Група: Видалені





Volya,
так це тобі велика честь! smile
і ще -дуже гарний сумний віршик...

Клен ты мой опавший, клен заледенелый,
Что стоишь, нагнувшись, под метелью белой?

Или что увидел? Или что услышал?
Словно за деревню погулять ты вышел

И, как пьяный сторож, выйдя на дорогу,
Утонул в сугробе, приморозил ногу.

Ах, и сам я нынче чтой-то стал нестойкий,
Не дойду до дома с дружеской попойки.

Там вон встретил вербу, там сосну приметил,
Распевал им песни под метель о лете.

Сам себе казался я таким же кленом,
Только не опавшим, а вовсю зеленым.

И, утратив скромность, одуревши в доску,
Как жену чужую, обнимал березку.

 
VolyaДата: Ср, 28.11.2007, 17.34 | Повідомлення # 24
Майор
Група: Свої
Повідомлення: 384
Репутація: 4
Статус: Offline
xtozna, Як зрозуміти ці рядки:
Там вон встретил вербу, там сосну приметил,
Распевал им песни под метель о лете.

И, утратив скромность, одуревши в доску,
Как жену чужую, обнимал березку.

Коли я не розумію що читаю, то я цього не читаю!!! biggrin tongue


Честь і слава
 
wiedzminДата: Ср, 28.11.2007, 22.44 | Повідомлення # 25
Підполковник
Група: Свої
Повідомлення: 518
Репутація: 1
Статус: Offline
xtozna, теж Єсєніна любиш???????????

Добавлено (28.11.2007, 22.44)
---------------------------------------------
Volya, включи уяву і логіку. Читай більше поезії. І намагайся вловити суть. Порада.


..жить как все мне скучно,
мне и смерть игрушка...
 
xtoznaДата: Вт, 04.12.2007, 19.13 | Повідомлення # 26
Вістун
Група: Користувачі
Повідомлення: 25
Репутація: 0
Статус: Offline
Павло ТИЧИНА

* * *

О, панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги…
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги…
О, панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги…

Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо… шепіт гаю…
О ні, то очі Ваші. — Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив…

музика... happy happy happy


ocze szeroko zamkniete
 
VolyaДата: Вт, 04.12.2007, 19.27 | Повідомлення # 27
Майор
Група: Свої
Повідомлення: 384
Репутація: 4
Статус: Offline
Леонид Корнилов поема "Про князя Святослава"
(це лише фрагмент!!!)

Когда развенчанных героев
Сотрет расстрельная судьба,
Двуглавым чучелом прикроют
Прореху мертвого герба…
А Русь не знала,..но сражалась ,
В потомков веря до конца.
То пот щипал глаза державе,
То кровь текла с её лица…

…Стучало в круп пустое стремя.
Тащила лошадь мертвеца.
И волновалась опереньем
Стрела под сердцем у гонца.
И взвыла степь славянским кличем.
И сшиблись в сече рать на рать.
Над пыльным смерчем копья свищут .
И кто – кого , не разобрать.
-Мы за отцов!- катилось валом.
-Мы за отцов! - звенела сталь.
И к горизонту уползала
В куски изрубленная даль.
Вкруг Святослава рваной раной
Зияла лютая резня.
Он вился в битве без охраны
На белом облаке коня.
Косил направо меч двуострый,
Налево резал полукруг.
Красиво и победоносно
Рубился князь с обеих рук.
То перехватывал поводья,
То – рукоятку налету.
Глаза пылали исподлобья.
Кольчуга плавилась в поту.
Любил он бой самозабвенно.
Но если что не так в бою,
То крыл с припевкою военной
Не «мать твою» , а - « рать твою».
В крови тонул копытный цокот.
И ворог милости просил.
Сверкал на русских шлемах сокол
С герба ведической Руси.
Булатным сполохом обвитый,
Князь зарубался в ближний бой,
Но всю при этом видел битву
И войско радовал собой.
За ним дружина острым клином
Хазар до сёдел рассекла.
К исходу дня наполовину
Победа нашею была.
И взят Итиль. И смята свита .

Зацініть!


Честь і слава
 
HyligankaДата: Нд, 16.12.2007, 16.31 | Повідомлення # 28
Майор
Група: Модератори
Повідомлення: 331
Репутація: 4
Статус: Offline
Я тут на лекції одну штучку написала...цікава ваша думка...

Його звали Грей і він був ангелом…Сидів на найпухнастіших хмаринках…Грався з найкрасивішими ельфами…Милувався найпрекраснішими світанками…Слухав розмови вітру і моря…
Він був ангелом кохання, дарував людям ніжність, ласку, пристрасть…Але як боляче йому було, коли вони просто топтали ці почуття, вбивали їх в собі. Дійсно, інколи кохання ускладнюють нам життя…але ж надає йому сенсу!
Він любив своє життя…загалом. Але, як часто, гойдаючись на хмаринці і споглядаючи як небо кохається з морем і народжується захід сонця, він мріяв відчути дотик до чийогось тіла, подих біля своєї скроні, ніжність поцілунку…Так, він доторкався до людей, протягував руку і … не відчував нічого. Такою була плата за спокійне і красиве життя ангела.
Та одного дня він помітив їх…Вони трималися за руки і цілувалися, дивилися один на одного божевільними очима, не помічаючи нікого…А він спостерігав…Він знав, що це кохання приречене…
Випадково (якщо ви вірите у випадковості) він опинився біля неї, коли та залишилася сама…Збирав сльози, що котилися з її очей, перетворював у краплини роси і на світанку дарував трояндам…Він так хотів зігріти її серце, пригорнути до себе, та, інколи, безсилі навіть ангели…Йому хотілося торкнутися губ дівчини, солоних від сліз, та він не міг нічого…Нічого, окрім, як сидіти біля неї і дивитися …
- Як часто ви обманюєтесь! Не я винен у стражданнях, лише ви самі. Ви живете і не знаєте, що десь поруч самотньо засинає ваша доля…Летите на несправжнє полум’я, горите і…ні не помираєте, просто втомлюєтесь помилятися…Ваша душа стає брудною від ревнощів, зрад, страждань, підозр…Ти ж не зможеш більше кохати…
Він говорив і говорив, дивився у її очі, а вона просто відчула його…Відчула ангела.
Він літав за нею. Дарував їй схід і захід. Сонце і місяць. Всі квіти планети. Був божевільним. Божевільним від бажання бути поряд з нею, відчувати її.
Він підійшов і загорнувся у її волосся…вдихав його запах… торкнувся щокою її щоки…відчув як дивне відчуття піднімається від живота і легким током проходить по його тілу…щось дивне плутає його думки…у горлі застрявали слова…сам не те не сподіваючись, сказав: «Я кохаю тебе!»…
Вона хотіла, щоб поряд був лише він…Хотіла тримати його руку…Бути тільки його…Та він був ангелом і належав не їй, а небу…А, можливо, вона стане його власним небом?..Воно ж в кожного своє…


Дякую тим,хто мене любить-ви робите мене кращою!
Дякую тим,хто мене ненавидить-ви робите мене сильнішою!
Дякую тим,кому взагалі всерівно-ви потрібні для масовки!
Я ВАС ВСІХ ЛЮБЛЮ!
 
METEORДата: Пн, 17.12.2007, 16.12 | Повідомлення # 29
Сотник
Група: Користувачі
Повідомлення: 222
Репутація: 2
Статус: Offline
Hyliganka,
я думав це Карпа..... гм....


Live this dream one last time,
What is life with hope of tomorrow?
Live this dream one last time,
I died from every hope...
 
VolyaДата: Пн, 17.12.2007, 18.25 | Повідомлення # 30
Майор
Група: Свої
Повідомлення: 384
Репутація: 4
Статус: Offline
Hyliganka, а ти шо може романтик!? класно!!!

Честь і слава
 
Форум » Музика та культурне життя!!! Погляди, смаки та ставлення... » Все про музику та культуру » Поезія & Проза (Вірші наших улюбленців)
Сторінка 2 з 8«123478»
Пошук:

Хостинг від uCoz